|
ЛЮДИНА І ДОЛЯ
Людина - це звірятко вкрай розумне;
Воно планує наперед життя
І дивиться на нього, мов на клумбу,
Де, наче квітка, розцвіте мета.
Буває, що все сталось, як гадалось;
Ми з гордістю говоримо тоді,
Що досягли того, за що змагались,
Плекаючи це в поті та труді.
Та іноді буває, що кружляє
Життя, немов молекула води;
Всевишній нам події підкидає,
Які заводять чортізна куди.
У хитрому сплетінні всіх випАдків
І наших же доцільних ніби дій
Урешті-решт з'являється розгадка
І ми сюрприз отримуємо свій.
А, може, й не сюрприз; він поступово
Вгризається в реалії життя
І органічно вписується в нього;
Та з планами вже розійшлось буття.
І з висоти рокІв усе вже інше.
Події ті, що ми колись кляли,
Уже не просто не турбують більше,
А навіть позитиву набули.
Або, можливо, прагнучи до чогось,
Урешті-решт завадили собі;
Але волосся рвати ні до чого:
Можливо, й з цього буде зиск тобі.
Несіть мене, о бОги таємничі;
І буде тепло, й знову буде сніг,
Пройдуть рокИ, й кудись мене покличе
Що-небудь, завітавши на поріг.
А потім час приходить, і Всевишній
Пускає у розход нарешті нас;
Як добре: щось хотіли, щось не вийшло,
А тут усі проблеми зникли враз;
Для тіла залишається завдання
Як добриво служити для землі,
Та не розв'яжеш впевнено питання,
Душа реінкарнується куди;
Напевно, буде знов наступна доля,
І вир подій, і знову боротьба,
І добре це, як помідор без солі.
І все буття - спіраль, а не труба.
грудень 1995 р.
НЕЙТРАЛЬНИЙ СПІВ
Вірш, навіяний сновидінням, яке приснилося мені 2 липня 1994 р.,
а також піснею "Годинник" групи "Скрябін". Слово "оцимар"
приснилося мені під час вищезгаданого сновидіння.
Втікай і ховайся, замІтай сліди,
Бо вже оцимАри прямують сюди.
Вони увірвались у мирний наш сон
І всіх, кого зловлять, беруть у полон.
Втікай і ховайся, але не втечеш,
Подію обчислену не відвернЕш.
Мене вже за ноги схопив оцимар,
І я у полон відповідно попав.
Всі ті, що потрапили в їхній полон,
Стають оцимарами теж - це закон.
Та я перервав цей сюжет уві сні,
І вже, хоч зловили, та разом з тим - ні...
І разом із другом у ліс я піду,
Нейтральну дорогу собі прокладу.
Не руште свій гнів, оцимари, на нас:
Ми ж просто нейтральні, а не проти вас.
У мене кидали якісь камінці,
Та я ухилявся. Рушниця в руці,
В кишені ліхтарик, свобода в думках,
Подальші події у наших руках.
Оранжевий ранок, немов апельсин,
Фіалковий вечір, немов пертусін, -
Усе це казково об'явиться нам,
Але головне - це ідея "Я Сам".
Неначе Швейцарія, будемо ми
Нейтрально стояти на нашій землі;
А хто нас зачепить - пізнає Кінець:
Мій друг Анатолій - чудовий стрілець.
Вони оцимари, а ми не такі.
Ми будемо жити дарами ріки,
Як частка природи. І геть переляк!
І рибою стане нам смажений рак,
Якого, із'ївши, відпустимо ми:
Нехай в Нідерландах свистить на горі,
Нейтральність оспівує нашу святу,
Віршує про нашу нейтральну мету.
Вони оцимари, а ми не такі...
Одначе насправді ми всі хробаки:
Хробакоподібно на хвилях життя
Ми замкнено славимо власне буття.
І що більш реальне: реальність чи сон?
Що бУло раніш: оцимар чи полон?
Проте не потрібно хробачить себе:
Нейтральне нейтральністю мудре й тупе.
Із себе нейтрально виводь собі суть,
І потім ніколи її не забудь.
Немов Лобачевський, візьми постулат -
І в темряві Космосу матимеш сад.
Одначе, крім того, прокинься уже;
Хай ранок відкине химерний сюжет;
Ранкове повітря солодко вдихни,
З коханки сорочку грайливо зніми.
І знай: є що є, і є там, де нема.
Вивчай і вигадуй. Життя - не тюрма.
Якщо ж ти не вибрав своєї мети,
Хай Сонце підкаже, куди тобі йти.
квітень 1997 р.
|
|
|
